Командир роти «Барс» розповів що для нього означає перемога

Командир роти «Барс»

Військовослужбовець 103 бригади тероборони Юрій з позивним «Барс» – представник нового покоління українських командирів, який отримав первинне офіцерське звання вже під час війни. Трохи більше року тому він працював закордоном. Однак коли почув про те, що росія розпочала повномасштабний наступ на Україну, не вагаючись повернувся додому.

Про перші дні війни

«24 лютого я був на роботі за кордоном. Приїхав в Україну третього березня, а вже восьмого був в теробороні. Після того, як дізнався про те, що почалась війна, подумав: «От і завершилось моє спокійне життя. Пора брати берці з гаража, виймати свій камуфлтряж, і йти виручати побратимів», – каже Юрій і додає, що не мав жодних сумнівів, чи треба вертатись в Україну.

«Сумнівів чи думок про те, щоб лишитись, взагалі не було. Я навіть хотів одразу покинути роботу, але шеф мене трішки втримав. Тому я завершив всі свої справи, швиденько перетнув кордон, приїхав додому і пішов у військомат».

Від дисципліни тут залежить життя і смерть

Свого часу військовослужбовець проходив строкову службу в Збройних Силах України, однак каже, що війна кардинально відрізняється від попереднього досвіду служби.
«Бойові дії на передовій відрізняються від досвіду строкової служби абсолютно усім. Ота межа, рубікон між життям та смертю визначається твоєю дисциплінованістю, підготовкою, психологічним станом, ставленням до зброї. Бо тут справна зброя – це твоє життя».

Про те, як війна міняє людей

«Війна змінює людей повністю. Це така зла тітка, яка чітко проявляє людей на найвищих оборотах їхнього психологічного стану, їхньої віри, їхньої волі і показує, хто є хто. Коли ти бачиш побратимів, дуже часто відбувається так, як розповідають в казках і легендах. Людина здається слабкою морально, виглядає маленьким, а під час бою такі чудеса витворяє, виносить з набагато важчих за себе поранених! І навпаки: здорові, потужні пацани, класно озброєні, на словах готові до бою, при першому ж обстрілі розвертаються, кидають зброю і втікають куди бачать!

Війна по різному змінює людей. Когось ламає, а когось підносить…

Про втому та перемогу

Відповідаючи на питання про те, як підтримує своїх побратимів, «Барс» каже: «Я нагадую їм про ціль, заради якої вони сюди прийшли. Нагадую їм про жінок та дітей, які залишились вдома. Нагадую про батьків, які в кожну секунду в тилу роблять все, щоб ми тут були у комфорті. Ми розмовляємо про дім, жартуємо.

Описуючи основні риси, які на його думку, необхідні, для того , щоб стати ефективним військовим, він перераховує: «Можна називати багато рис, але я б виділив в першу чергу терпіння, розуміння мети, заради якої ми тут та бажання перемагати».

А коли мова заходить про майбутню перемогу, замислюється лише на секунду: «перемога – це коли ти йдеш, а тобі назустріч посміхаються діти і кажуть «дякую»!