Сьогодні я розповім вам про Андрія Посікіру. Це помічник начальника медичної частини 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Андрій, за спеціальністю — лікар-невролог вищої категорії. До 24 лютого, він був керівником відділення психологічної допомоги Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій. Також він був керівником Центру допомоги ветеранам АТО «Фенікс». “Фенікс” з часом було інтегровано у Львівський центр надання допомоги учасникам бойових дій.
Колеги з Центру “Фенікс”, де працював Андрій Посікіра, кажуть, що в нього “золоті руки”. І про це знають не лише ті, кому він надає медичну допомогу, але й ті, хто проходив реабілітацію під його патронатом ще задовго до 24 лютого. До речі, Андрій також допомагав пораненим на Майдані під час революції гідності. А вже сьогодні Андрій став бойовим медиком, що має позивний “Фенікс”.
За заслуги в бойових умовах від генерала Валерія Залужного Андрій отримав нагороду. Почесний нагрудний знак “За досягнення у військовій службі” ІІ ступеня йому вручив командир 103-ї бригади Валерій Курко.
Валерій Курко наголосив: “Медики на передовій — це приклад щоденного героїзму та самопожертви. Дуже часто, з ризиком для власних життів, під шквальним вогнем, вони здійснюють неймовірне, рятуючи своїх побратимів. Бойовий медик ЗСУ — це поєднання високої професійності, самопожертви та духу військового побратимства. Безумовно, це заслужена нагорода, і я пишаюсь, що люди, які гідні найвищих нагород, сьогодні несуть службу в 103-й бригаді”
Про роботу на передовій
Так Андрій Посікіра розповідає про власну роботу на передовій:
“Вже Шостий місяць я на Донбасі. Щодня займаюсь лікуванням поранених та їх евакуацією. Також я займаюсь лануванням шляхів евакуації тяжко поранених бійців. Беру участь в організації забезпечення хворих медикаментами та каретами швидкої допомоги. На фронті відпочивати нам ворог не дає”.
Про нещодавні події в тилу
Про нещодавні події, а саме ракетні удари в тил, по мирних містах України Андрій сказав:
“Тут ми вже звикли до підступності окупантів. Але після хаотичних атак ворога по мирних містах, які далеко від лінії фронту, дуже додалось хвилювання за всіх українців. Але ми точно знаємо, що не зламаємось і не відступимо, ми будемо стояти до перемоги. Я думаю, що так саме думає кожен українець і українка. Дух нашого народу незламний вже протягом століть”
Цього року, у червні на сході Андрій отримав травму, але щойно підлікувався, відразу повернувся до своїх побратимів на фронт.
“Наразі я потрібний на передовій. Я буду зі своєю бригадою до перемоги. Звичайно, після повернення, роботи і вдома буде багато. Ми будемо допомагати всім, кого ця війна скалічила. У мене в пріоритеті допомагати тим воїнам, які втратили кінцівку чи мають інші важкі поранення після бойових дій. Нині я спостерігаю тенденцію до покращення соціальних гарантій з боку держави. Зараз створюються різноманітні центри у всіх куточках України. А для воїнів та їхніх сімей, розробляються програми реабілітації та підтримки для наших захисників”, – зазначає Андрій.