Остап Єднак: Чого нас вчить ситуація з Саакашвілі

Сьогодні суспільство отримало додатковий досвід, фактично урок. Слава Богу, що без серйозних жертв та крові.

Практично всі мої друзі та знайомі інстинктивно ігнорували прориви, протести 17 жовтня та наступні події. Ніби і вимоги правильні, і багато хто з нас важко працює над проблематикою, а от справжності не відчувалось. Відчувалась фальш, підробка. Відчувалось, що це чиясь гра, в якій всі кругом добре грають свої ролі, але більшість – пішаки.

У політичної сили, яку розвивав Саакашвілі було все. Були ефіри, власні шоу, власні транспортні засоби, потужна робота в соцмедіа, повний комплект агітаційних засобів разом зі сценою, палатки з усім реманентом, добре вдягнуті та екіпіровані хлопці-охоронці. Праві та ліві руки Саакашвілі проявляли величезну активність та продуктивність, відчувався високий рівень мотивації. Все це дуже дорого коштує. Гадаю, що набагато дорожче, аніж задекларовані ГПУ ніби-то кошти від Курченка. 
Що ж це було? Ситуація з Саакашвілі лише показала, що велика публічна політика в Україні робиться тими ж методами, що й завжди. Політик-популіст ішов до влади, задовольняючи попит (запит на соціоекономічні зміти та на справедливість) та пропозицію (вкрадених коштів, кредитованих злодіями аби вирішити в перспективі свої питання з активами, доступами до ресурсу та ін.). Добре, що ГПУ та СБУ задокументували державну зраду та політичну корупцію оточення Саакашвілі. Але такі механізми, якщо не гірші, працюють в тому ж БПП, Народному Фронті, Оппоблоку, Батьківщині, Радикалах та решті. От лише я впевнений, що задокументований обсяг інформації про такі зловживання знаходиться в НАБУ в значних масштабах. Фінансами політичних партій повинно займатись НАЗК, яке фактично паралізоване. Звідси і шалений тиск та війни проти НАБУ – бо є чого боятись. 
Замість того, аби запроваджувати нові стандарти демократії, Саакашвілі став магнітом для агентів різноманітних спецслужб, спраглих до паразитуванні на халявному піарі незрілих політиків, відверто сумнівних на руку ділків-бізнесменів, включно з курченками, пристосуванців та відставних політичних невдах з Києва та регіонів. Все це перетворилось на шапіто, з домішками криміналу.

Але ще раз повторюю. Луценко та ГПУ показали лише ще один гнійник на політичному тілі нашої держави, типовий політичний проект.

Чи повинні ми розчаровуватись в ще одному ідолі? Чи повинні шукати наступних ідеальних політиків? Ні. Повинні ще раз для себе зрозуміти, що лише від нас залежить майбутнє держави. Днями в Києві відбувся малопомічений форум лідерів об’єднаних громад. Яскраві особистості, місцеві моральні авторитети, професійні команди в об’єднаних громадах – саме вони можуть бути нашою політичною елітою загальнонаціонального масштабу. Політичні партії, що повільно розвиваються «з низу вверх» – це наша політична еліта. Сотні патріотичних професійних лідерів, що працюють в органах виконавчої влади, важко але поступово впроваджуючи реформи – це наша політична еліта. Я вірю, що на такому фундаменті наша політична нація буде міцно стояти та розвиватись в справжні політичні рухи.
Джерело: Остап Єднак