Зайшов із ганьбою. Це були дні, коли наші ротації захисників аеропорту проходили через сепарський блокпост, на якому либилися кадрові російські офіцери. Не дозволяли провозити “нештатні” боєприпаси. Знали, скільки зайшло наших. Як вони озброєні. Дозволяли брати тільки чотири магазини до АК. Підствольники доводилося примотувати до ніг скотчем, а БК – ховати в покришку КамАЗа.
Десантнику-“піджаку” дістався пост “Позитив” – уже єдиний на той час на другому поверсі, із видом на автосалон із “Порше Каєном”. Потім “Лісник” перейшов на КСП, перший поверх.
Згадує: моя була нічна зміна. У цілковитій темряві страшно, але якось звикли. Рятував тепловізор.
Юрист за освітою, помічник адвоката, мобілізований після військової кафедри, Андрій пробув у ДАПі одну ротацію – 15 днів. За цей час загинув один побратим із “вісімесятки”, солдат-гранатометник Любомир Подфедько (вибух гранати в бою), було кілька “трьохсотих”.
Нам дуже пощастило, розповідає “Лісник”, який вийшов із ДАПу 15 січня. Виходили вже з боями, транспорту на всіх не вистачило. “Двохсоті” в аеропорту у великій кількості пішли вже невдовзі, в наступній ротації.
Найяскравішим спогадом із ДАПу для “Лісника” залишився знаменитий Ігор Зінич “Псих” – фельдшер їхнього 3-го бату, Герой України. Він відмовлявся виходити виходити до останнього, надавав допомогу всім пораненим. 20 січня Зінич загинув у новому терміналі під завалами.
Сам Ліснічук нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Сергій – учасник проекту Ультрас. Шлях до волі. Ультрас Рівненського Вереса.
Зараз кіборг “Лісник” – командир батальйону Управління патрульної поліції міста Рівного. Розбудовує нову патрульку без хабарів і підлості. Все по-чесному. Як у ДАПі.
Photo credit Roman Nikolayev
Текст Dmytro Lykhoviy / Новинарня