Вперше, коли познайомився з цією Людиною, він мене запитав,
: Д. – що вам бракує? Ви ж в профспілках воюєте, ви журналісти!
: А. – я шукаю Андрія Скопа.
: Д. – він на першій барикаді…. Та він там… візьми набери його. (дає цифри).
Руки замерзли, телефон розрядився – бере Даник мене за руку і веде до казану з гарячим борщем.
Д: – руки загрілися?
А: – так.
Д: – Тримай слухавку, зараз зустрінетеся зі Скопом.
Так все просто було з ним вирішувати питання, жодного разу не відмовив.
Завжди відвертий, правдивий бородатий грубас ).
Друже!
Вибач, що не був присутнім на панахиді, вибач, що мало спілкувалися.
Я впевнений, що ти в Бога навіть кастинг не проходив, ти вже поруч з Ним.
Чому висловлююся такими словами…?
Бо ти завжди був сучасною, гармонійною, людиною, який допомагав Всім завжди гарно говорив про своїх рідних.
Велика повага та шана.
Дякую тобі, що мав можливість тиснути тобі руку.
Прийміть щирі співчуття родина та близькі від ГО “АВТОХАМ” Львів, Київ, Одеса, Маріуполь, Стрий.
Журналістів газети “САМООБОРОНА”.
Вічна пам’ять!
