31 травня – рік назад відійшов у вічність Блаженний Любомир Гузар

Сьогодні  ми вшановуємо пам’ять цієї визначної, але такої простої й доступної для вірян людини – Великого Українця, глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Любомира Гузара. Його постать, добра посмішка, дотепний гумор, сповнені мудрості та любові слова закарбувались не лише на сторінках історії церкви й держави, а й насамперед у серцях десятків, а то й сотень тисяч людей.

У непростий час всебічної кризи та випробувань, які випали на долю України, слова Блаженнішого зігрівали серця, вселяли надію занепалим духом, розчарованим і всім тим, кому страх паралізував життєві сили.

Любомир Гузар став одним з перших моральних провідників Євромайдану – саме з його виступу та напутнього слова розпочалося наймасовіше “Віче” 1 грудня 2013 року. “Ми мусимо бути того свідомі, що у нашому народі є група людей, для яких найважливіша їхня власна вигода. Яка на це може бути ефективна відповідь? Серед нас дуже багато добрих людей. Але замало бути добрим — треба чинити добро. Якщо хочете жити у нормальній державі, передати її дітям і внукам — чинімо добро”, – звернувся Любомир Гузар на Майдані Незалежності до сотень тисяч українців. Ще до найтрагічніших подій та перших смертей Любомир Гузар зробив заяву, яка стала пророчою. “Коли влада вживає надмірну силу, народ має право збройно боронитися. Кожен із нас має право боронитися. Україна стоїть на порозі дуже серйозних змін на краще. Періоди занепаду ще будуть, але має статися щось зовсім надзвичайне, аби ми скотилися на саме дно”, – заявив він в інтерв’ю газеті “Україна Молода” 10 січня 2014 року.

Загалом же керівництво Любомира Гузара церквою мільйонам вірян запам’ятається відродженням та розвитком УГКЦ й її експансії на центр та схід України, адже одним з головних його завдань на чолі церкви було її відродження та поширення на східні терени України. Саме за його керівництва сталася знакова подія для греко-католиків – церква формально перестала бути галицькою чи західноукраїнською, а отримала визнання у якості загальноукраїнської й однієї з найвпливовіших у державі. На початку його керівництва було ухвалено рішення про перенесення престолу до столиці й початку будівництва Патріаршого собору. У 2005 році Любомир Гузар офіційно переїхав до Києва й доклав усіх зусиль, аби новий собор таки був побудований у столиці на лівому березі Дніпра майже напроти Києво-Печерської лаври.

Усі ми, і ті, кому пощастило слухати Блаженнішого, і ті хто бачив його лише на телеекрані, розуміємо, що мудрість Любомира Гузара  має надприродне походження, бо несе у собі радість, мир, а ще вчить любити усе навколо, свою землю, свого ближнього, свою державу. Недарма Великий Українець казав: «Суверенітет за своєю глибинною суттю є станом душі, який проявляється в усвідомленні власної гідності, у розумінні та шануванні своєї історії, культури, мови, у відповідальності за рідну землю та за благо свого народу і в готовності його захищати».

Вічна пам’ять!